E-mail: kdketnet@gmail.com

 

Електронний портфель студента

 

Зміст

Критерії оцінювання знань і умінь студентів

Робота на лекційних заняттях

Робота на семінарських заняттях

Індивідуальна науково-дослідна робота

Підготовка до іспитів

Техніка складання конспекту

Пам'ять і прийоми запам'ятовування. Методи роботи з текстом

Основні правила та прийоми запам'ятовування матеріалу

Правила вдосконалення методики читання

Психологічна підтримка

 

Критерії оцінювання знань і умінь студентів

 

1. У Криворізькому державному комерційно-економічному технікумі оцінювання здійснюється за 5-ти бальною системою для студентів, які навчаються на II - IV курсах (база 11 класів) та за 12-ти бальною системою для студентів I курсів (база 9 класів).

 

2. З метою забезпечення ефективних показників якості навчальних досягнень та об’єктивного їх оцінювання на першому курсі застосовується 12-бальна шкала оцінювання, побудована за принципом сумування набутих знань, умінь і навичок з урахуванням зростання рівня особистих досягнень студентів. Ця шкала оцінювання побудована з урахуванням підвищення рівня особистих досягнень учня. Передбачено, що під час оцінювання викладач має враховувати рівень досягнень студента, а не ступінь його невдач. Критерії оцінювання ґрунтуються на позитивному принципі, за якого оцінки не поділяються на ті, що виконують заохочувальну і каральну функції. При цьому перевідними є всі оцінки 12-бальної системи оцінювання, які виставляються у відповідний документ про освіту.

 

3. Залежно від ступеня компетентності студента розрізняють чотири рівні навчальних досягнень: низький (рецептивно-продуктивний); середній (репродуктивний); достатній (конструктивно-варіативний); високий (творчий). У загально дидактичному плані ці рівні визначаються такими характеристиками:

 

- низький – характеризується дифузно-розсіяним уявленням про предмети та явища, на основі якого студент може відрізняти їх від інших;

- середній – студент вказує на ознаки поняття (явища), здатний вирішувати завдання за зразком, володіє елементарними вміннями навчальної діяльності;

- достатній – характеризується знанням суттєвих ознак понять (явищ), студент оперує ними, тобто вирішує стандартні завдання, однак його розуміння пов'язане з одиничними образами, не узагальнене, студент не вміє переносити знання і використовувати їх в інших ситуаціях;

- високий – характеризується засвоєнням не лише суттєвих ознак поняття, а і його зв'язків з іншими, знання узагальнені, системні, студент здатний використовувати їх у нестандартних ситуаціях, його навчальна діяльність має дослідницький характер.

 

4. Названі критерії дають змогу оцінювати навчальні досягнення студентів за 12-бальною системою оцінювання, що детально розглянуто у таблиці 1.

Таблиця 1

Критерії 12-ти бальної системи оцінювання

 

Рівні компетенції

Бали

Критерії

1

2

3

І. Початковий

 

 

1

Студент володіє навчальним матеріалом на рівні елементарного розпізнавання і відтворення окремих фактів, елементів, об’єктів, що позначаються ним окремими словами чи реченнями

2

Студент володіє матеріалом на елементарному рівні засвоєння, викладає його уривчастими реченнями, виявляє здатність викласти думку на елементарному рівні

3

Студент володіє матеріалом на рівні окремих фрагментів, що становлять незначну частину навчального матеріалу

II. Середній

 

 

4

Студент володіє матеріалом на початковому рівні, значну частину матеріалу відтворює на репродуктивному рівні

5

Студент володіє матеріалом на рівні вищому за початковий, здатний за допомогою викладача логічно відтворити значну його частину

6

Студент виявляє знання і розуміння основних положень навчального матеріалу. Відповідь його є правильною, але недостатньо осмисленою. 3а допомогою викладача здатний аналізувати, порівнювати, узагальнювати та робити висновки, виправляти допущені помилки. Вміє застосовувати знання під час розв'язування задач за зразком. Студент може відтворити значну частину теоретичного матеріалу.

III. Достатній

 

 

7

Студент правильно, логічно відтворює навчальний матеріал, розуміє основоположні теорії і факти. Уміє наводити окремі власні приклади на підтвердження певних думок, застосовує вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, частково контролює власні навчальні дії.

8

Знання студента є достатньо повними, він вільно застосовує вивчений матеріал у стандартних ситуаціях, уміє аналізувати, встановлювати найсуттєвіші зв'язки і залежність між явищами, фактами, робити висновки, загалом контролює власну діяльність. Відповідь його повна, логічна, обґрунтована, але з деякими неточностями. Студент уміє порівнювати, узагальнювати, сис­тематизувати інформацію під керівництвом викладача, у цілому самостійно застосовувати її на практиці, контролювати власну діяльність, виправляти помилки і добирати аргументи на підтвердження певних думок під керівництвом викладача

9

Студент вільно (самостійно) володіє вивченим обсягом матеріалу і застосовує його на практиці; вільно розв’язує задачі в стандартних ситуаціях, самостійно виправляє допущені помилки, добирає переконливі аргументи на підтвердження вивченого матеріалу

IV. Високий

 

 

10

Студент володіє глибокими і міцними знаннями, здатний використовувати їх у нестандартних ситуаціях. Самостійно визначає окремі цілі власної навчальної діяльності, критично оцінює нові факти, явища, ідеї. Студент виявляє початкові творчі здібності, знаходить джерела інформації та самостійно використовує їх відповідно до цілей, поставлених викладачем.

11

Студент володіє узагальненими знаннями з предмета, аргументовано використовує їх у нестандартних ситуаціях, уміє знаходити джерело інформації та аналізувати її, ставити і розв'язувати проблеми. Визначає програму особистої пізнавальної діяльності; самостійно оцінює різноманітні життєві явища та факти. Студент вільно висловлює думки і відчуття, визначає програму особистої пізнавальної діяльності, без допомоги викладача використовує набуті знання й уміння в нестандартних ситуаціях

12

Студент має системні глибокі знання в обсязі та у межах вимог навчальних програм, усвідомлено використовує їх у стандартних та нестандартних ситуаціях. Уміє самостійно аналізувати, оцінювати, узагальнювати опанований матеріал, самостійно користуватися джерелами інформації, приймати рішення, вміє самостійно здобувати знання.

 

5. Оцінювання знань студентів II - IV курсу здійснюється за 5-бальною шкалою: «відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно».

 

6. Оцінка «відмінно» виставляється за повне та тверде знання програмного матеріалу; впевнене використання понятійного апарату, впевнений та грамотний їх виклад; за відповіді у повному обсязі, який передбачено програмою навчального курсу, логічно й аргументовано висвітлені усі аспекти поставлених проблем; коли під час відповіді засвоєний програмовий матеріал викладається не за механічно завченим текстом, а осмислено, своїми словами, проявляючи глибоке розуміння суті, проблеми, висловлюючи при цьому своє власне бачення вирішення проблем, демонструє ґрунтовне знання передбачених програмою першоджерел; вміння застосовувати теоретичне знання до аналізу сучасних явищ і процесів. Під час виставлення відмінної оцінки може враховуватися, рівень та систематичність самостійної роботи упродовж навчального семестру, активність на семінарських і практичних заняттях; використання програмного матеріалу стосовно аналізу дійсності в межах майбутньої професії.

 

7.Оцінка «добре» виставляється за правильне і усвідомлене висвітлення головних аспектів поставлених основних питань, але окремі моменти можуть не дістати належного висвітлення, коли відповіді на основні питання повні і правильні , а додаткові висвітлено без належної повноти, побіжно, неточно. Студент повинен добре володіти вивченим матеріалом, застосовувати знання в стандартних ситуаціях, уміти аналізувати й систематизувати інформацію, використовувати загальновідомі докази із самостійною і правильною аргументацією; правильно відтворювати навчальний матеріал, знати основоположні теорії і факти, вміти наводити окремі власні приклади на підтвердження певних думок, частково контролювати власні навчальні дії; застосовувати вивчений матеріал у стандартних ситуаціях , намагатися аналізувати , встановлювати найсуттєвіші зв’язки і залежність між явищами, фактами, робити висновки , загалом контролює власну діяльність.

 

8. Оцінка «задовільно» ставиться коли обсяг знань, яким володіє студент є достатнім для подальшої роботи над оволодінням інших програм політологічного спрямування, коли виклад програмного матеріалу є непослідовним; визначення ключових понять є неточними, знання текстів першоджерел є фрагментарним, незасвоєним; коли студент недостатньо уміє робити власні висновки та судження, погано робить порівняльний аналіз теорій громадянського суспільства та держави, неякісно володіє попередньо вивченим програмним матеріалом, неуміло використовує здобуті знання для аналізу прикладних проблем взаємодії громадянського суспільства і держави. Коли головні питання висвітлено в основному правильно але неповно (у межах половини програмового матеріалу), а на додаткові питання дано неповні, почасти неточні відповіді; коли відповідь формально в основному правильно , але проявляє поверховість суджень; коли по всіх питаннях висловлено в цілому правильно загальнотеоретичні положення, але слабо підкріплено їх фактичним матеріалом.

 

Студент повинен за допомогою викладача відтворювати основний навчальний матеріал, повторювати за зразком певну операцію, дію; відтворювати основний навчальний матеріал, здатні з помилками й неточностями давати визначення понять, формулювати правила, закони; виявляти знання і розуміння основних положень навчального матеріалу.

 

9. Оцінка «незадовільно» ставиться якщо виявляється незнання основного програмового матеріалу. У випадку наявності суттєвих прогалин в знаннях навчально-програмного матеріалу, вияві принципових помилок у його викладі; незнанні текстів першоджерел та понятійного апарату; нездатності використовувати отримані знання для аналізу дійсності у межах майбутньої професії.

 

Студент повинен розрізняти об’єкти вивчення; відтворювати незначну частину навчального матеріалу; мати нечіткі уявлення про об’єкт вивчення; відтворювати частину навчального матеріалу; за допомогою викладача виконувати елементарні завдання.
 

зміст

 

Робота на лекційних заняттях

 

Лекція це – форма навчання, що дає змогу студентам отримати додаткову інформацію з досліджуваної тематики. Робота на лекціях передбачає зв’язок, що можна висвітлити схемою "ЛЕКТОР - СТУДЕНТ - ЛЕКТОР". На лекцію виносяться широкі питання з програми курсу, які дають основу для вивчення та розкривають зміст теми.

 

Завданням лекції є структуризація знань студента, вироблення розуміння положень теми. Ініціатором роботи на лекції є саме лектор, який структурує і контролює процес подачі інформації слухачам. Студенти є активними учасниками лекційного заняття.

 

Робота сторін на лекційному занятті:

 

Лектор:

- грає роль методолога: роз’яснює як потрібно вивчати тему, на що потрібно звертати увагу, а від чого можна абстрагуватися;

- подає концентровано матеріал лекції;

- звертає увагу студентів на важливі моменти, що стосуються вивчення теми;

- дає пояснення до матеріалу лекції, для його глибшого розуміння студентом;

- не подає статичної інформації (тобто інформації, яку легко знайти у навчальній літературі);

- рекомендує джерела для глибшого вивчення тих чи інших нюансів теми;

- заохочує студентів до вивчення матеріалу;

- відповідає на запитання студентів для глибшого і точнішого роз’яснення матеріалу;- використовує роздатковий матеріал;

- використовує підручні засоби для наочного пояснення питань;

- наводить конкретні приклади.

 

Студенти:

- опрацьовують базовий матеріал;

- розширюють власні знання з теми;

- конспектують, за бажанням, потрібні моменти;

- виказують свої думки та уточнюють у лектора незрозумілі питання, у відведений для цього час.

 

зміст

 

Робота на семінарських заняттях

 

Завданням семінарського заняття є поглиблення знань з конкретних питань та отримання практичних навичок з їхнього використання. Робота на семінарі проводиться за схемою “СТУДЕНТ – ВИКЛАДАЧ – СТУДЕНТ”. Ініціатива роботи на семінарі, на відміну від лекції, іде від студентів. Саме студенти визначають які питання потребують глибшого вивчення. А викладач формує, на основі програми курсу та власного досвіду, тільки орієнтовне коло питань для обговорення на занятті.

 

Робота сторін на семінарському занятті:

 

Студенти:

- провокують і проводять між собою обговорення актуальних проблем;

- пропонують питання до дискусії;

- конспектують важливу для розуміння предмету інформацію;

- за необхідності, звертаються до викладача за роз’ясненням;

- виступають з доповідями з визначених викладачем (програмою) питань.

 

Викладач:

- виносить на обговорення питання, які визначаються на основі програми курсу, власного досвіду та інтересів групи;
- виступає модератором (тільки скеровує роботу студентів);

- за необхідності роз’яснює окремі моменти обговорення;

- не проводить оцінювання знань студентів (за бажанням можливе відзначення роботи студентів, яке буде взяте до уваги при визначенні умов перездачі модульного та підсумкового контролю);

- пропонує ділові ігри чи інші форми роботи на парі;

- узагальнює та підсумовує роботу на занятті;

- дає рекомендації щодо глибшого вивчення теми.

зміст

 

Індивідуальна науково-дослідна робота

 

ІНДР не має єдиної затвердженої форми, тому для різних предметів викладачами визначаються різні індивідуальні завдання (реферати, статті, тести, задачі тощо). Даний розділ методичних рекомендацій якраз і покликаний визначити суть, мету, завдання цього виду роботи.

 

Індивідуальна науково-дослідна робота – це наукова робота студента, що виконується ним самостійно, опираючись на знання отримані протягом аудиторних занять та підчас самостійної роботи, а також використовуючи додаткову інформацію. Метою даної роботи є вміння висловити власні думки на папері, набуття навичок з написання наукових робіт та опрацювання літератури.

 

Обсяг роботи повинен бути не менше 7 та не більше 11 сторінок формату А4. Першою сторінкою ІНДР є, як і при оформленні інших наукових робіт, титульний лист, який не нумерується. Нумерація починається з другої сторінки. План роботи не пишеться, хоча робота має неформальні 3 розділи, вступ та висновки. У кінці роботи подається список використаних джерел, на які здійснено посилання в тексті.

 

Структура роботи:

- у вступі (0,5-1 сторінка) визначається актуальність, загальний огляд наукових досліджень з даної теми, предмет, об’єкт, мета, постановка проблеми та завдання роботи;

- у І розділі (1-2 сторінки) дається теоретичне розкриття теми, описується методологія дослідження;

- ІІ розділ (3-5 сторінок) повністю аналітичний. У даному блоці аналізується в динаміці проблемне питання з використанням статистичних даних. Рекомендується використовувати графіки, діаграми, схеми, таблиці для наочного висвітлення ходу досліджень;

- ІІІ розділ (1,5-2 сторінки) характеризується синтезом отриманих результатів, визначенням прогнозу розвитку досліджуваних явищ та процесів, формуванням рекомендацій;

- у висновках (0,5-1 сторінка) узагальнюються всі етапи виконаної роботи.

 

Усі розділи являють собою суцільний текст та не виділяються в роботі.

 

Загалом бал за ІНДР ставиться відповідно до якості виконаної роботи. Рівень якості роботи визначається дотриманням усіх до роботи, які викладені у цьому розділі методичних рекомендацій.

 

Тематика робіт вибирається студентом за власним бажанням у рамках програми курсу. Для спрощення цього завдання студентам надається рекомендований перелік тем досліджень.

зміст

 

Підготовка до іспитів

 

1. Ваша увага повинна бути зосереджена тільки на підготовці до іспиту.

2. Складіть план підготовки до іспиту.

3. Розпочніть підготовку до іспиту з повторення важких тем, а легкі виконайте наприкінці.

3. Запам'ятовуйте матеріал осмисле­но, а не механічно.

5. Чергуйте розумо­ву діяльність з фізич­ною.

6. Організуйте свій режим праці. Більш продуктивною робота буде зранку, тому починайте вчити матеріал, поки «свіжа» голова.

7. В останню ніч рекомендується добре виспатися, щоб організм мав резерви та краще працювала голова.

 

На іспиті:

 

Іспит - це складний і важливий етап, тому на допомогу наступні поради:

 

1. Зосередьтеся і заспокойтеся, але якщо ви схвильовані, то закрийте очі, розслабтеся, згадайте на хвилину щось приємне.
Після того, як ви прийдете в робочий стан, уважно прочитайте питання.

2. Починайте з того, що знаєте, але якщо ви щось не можете згадати зовсім, нічого, зрештою, володіючи достатнім обсягом знань за предметом, можна додуматися самостійно.

3. Складіть план відповіді та фіксуйте тільки основне, залишаючи вільне місце для тих деталей, які ви пригадаєте пізніше.

4. Відповідь має бути конкретною и лаконічною, яка містить факти і цінну інформацію: конкретні цифри, деталі, факти…

5. Використовуйте метод виключення, який дозволяє сконцентрувати увагу.

6. Залиште час для перевірки своєї роботи, щоб встигнути переглянути, додати щось або виправити явні помилки.

7. Прагніть виконати всі завдання, але пам'ятайте, що тестові завдання розраховані на максимальний рівень складності, тому кількість вирішених вами завдань може виявитися цілком достатньою для гарної оцінки

 

Бажаємо Вам успіхів!

зміст

 

Техніка складання конспекту

 

Якщо ви хочете отримати максимальну користь при роботі з книгами і навчальними посібниками, необхідно врахувати наступні моменти.

 

1. Попередньо перегляньте матеріал. Так ви зумієте виявити особливості тексту, його характер, зрозуміти, чи складний він, чи містить незнайомі вам терміни. При побіжному знайомстві з літературою ви зумієте вибрати відповідний різновид конспектування.

 

2. Знову прочитайте текст і ретельно проаналізуйте його. Така робота з матеріалом дасть вам можливість відокремити головне від другорядного, розділити інформацію на складові частини, розташувати її в потрібному порядку. Використовуйте закладки - це відмінна допомога.

 

3. Позначте основні думки тексту, вони називаються тезами. Їх можна записувати як завгодно - цитатами (у випадку, якщо потрібно передати авторську думку) або своїм власним способом. Проте пам'ятайте: зловживати цитатами можна тоді, коли ви використовуєте текстуальні конспекти. Крім того, дослівний витяг з тексту завжди укладайте в дужки і позначайте посиланням на джерело та автора.

 

При конспектуванні лекцій рекомендується дотримуватися наступних основних правил.

 

1. Не починайте записувати матеріал з перших слів викладача, спочатку вислухайте його думку до кінця і постарайтеся зрозуміти її.

 

2. Приступайте до запису в той момент, коли викладач, закінчуючи виклад однієї думки, починає її коментувати.

 

3. У конспекті обов'язково виділяються окремі частини. Необхідно розмежовувати заголовки, підзаголовки, висновки, відокремлювати одну тему від іншої. Виділення можна робити підкресленням, іншим кольором (тільки не слід перетворювати текст в строкаті картинки). Рекомендується робити відступи для позначення абзаців і пунктів плану, пробільні рядки для відділення однієї думки від іншої, нумерацію. Якщо визначення, формули, правила, закони є в тексті, їх можна зробити більш помітними - укласти у рамку. З часом у вас з'явиться своя система виділень.

 

4. Створюйте ваші записи з використанням прийнятих умовних позначень. Конспектуючи, обов'язково вживайте різноманітні знаки (їх називають сигнальними). Це можуть бути покажчики та направляючі стрілки, знаки оклику та питання, поєднання PS (післямова) і NB (звернути увагу). Наприклад, слово «отже» ви можете позначити математичної стрілкою =>. Коли ви виробите свій власний знаковий набір, створювати конспект, а після і вивчати його буде простіше і швидше.

 

5. Не забувайте про абревіатури (скорочені слова), знаки рівності та нерівності, більше і менше.

 

6. Велику користь для створення правильного конспекту дають скорочення. Однак будьте обачні. Знавці вважають, що скорочення типу «д-ти» (думати) та подібні їм використовувати не слід, тому що згодом велика кількість часу йде на розшифровку, а читання конспекту не повинно перериватися сторонніми діями і роздумами. Краще всього розробити власну систему скорочень і позначати ними в усіх записах одні й ті ж слова. Наприклад, скорочення «г-ти» буде завжди і скрізь словом «говорити», а велика буква «Р» - словом «робота».

 

7. Безперечно, організувати гарний конспект допоможуть іноземні слова. Найбільш вживані серед них - англійські. Наприклад, скорочене «ок» успішно позначає слова «відмінно», «чудово», «добре».

 

8. Потрібно уникати складних і довгих міркувань.

 

9. При конспектуванні краще користуватися розповідним пропозиціями, уникати самостійних питань. Питання доречні на полях конспекту.

 

10. Не намагайтеся зафіксувати матеріал дослівно, при цьому часто губиться головна думка, до того ж такий запис важко вести. Відкидайте другорядні слова, без яких головна думка не губиться.

 

11. Якщо в лекції зустрічаються незрозумілі вам терміни, залиште місце, після занять дізнайтесь їх значення у викладача.

 

Швидкісне конспектування.

 

Щоб збільшити темп конспектування можна використовувати найбільш поширений метод - елементарне скорочення слів (за принципом SMS-повідомлення). Адже найголовніше для збільшення швидкості письма - зменшення часу на виклад інформації. Досягти цього можна двома способами. Перший - швидше водити ручкою, що нерідко призводить до спотворення почерку і неакуратності записів. Другий варіант - значно зменшити шлях цієї самої ручки. Яким чином скоротити час запису?

 

• Видалити з слів голосні літери. Без тренування не обійтися, зате через деякий час ви з легкістю будете розуміти, що клвтура - клавіатура і т. д.

• Використовувати загальноприйняті скорочення - фіз-ра, зам, орг.

• Застосовувати піктограми та діаграми. Конспект виходить більш наочним, а матеріал запам'ятовується краще.

 

зміст

 

Пам'ять і прийоми запам'ятовування

Методи роботи з текстом

 

Пам'ять — це процес запам'ятовування, збереження й наступне відтворення інформації. Для запису інформації на згадку необхідно надати думкам упорядковану структуру. Будь-яка організація матеріалу, що запам'ятовується, полегшує роботу пам'яті. Особливо ефективні мнемотехнічні прийоми (прийоми запам'ятовування), тому що наявність у пам'яті слідів — «розпізнавальних знаків», або «адрес», набагато спрощує доступ до них. Мистецтво гарного використання пам'яті складається в умінні вдало вибирати такі знаки.

 

Прийоми роботи із запам'ятовування матеріалу

 

• Угруповання — поділення матеріалу на групи на будь-яких підставах (змісту, асоціаціям та ін.).

• Виокремлення опорних пунктів — фіксація будь-якого короткого пункту, що служить опорою ширшого змісту (тези, заголовок, питання до тексту, приклади, цифрові дані, порівняння).

• Планування — сукупність опорних пунктів.

• Класифікація — розподіл будь-яких предметів, явищ, понять за класами, групами, розрядами на підставі певних загальних ознак.

• Структурування — установлення взаємного розташування частин, що становлять ціле.

• Схематизація (побудова графічних схем) — зображення або опис чого-небудь в основних рисах або спрощене подання інформації, що запам'ятовується.

• Серійна організація матеріалу — встановлення або побудова різних послідовностей: розподіл за обсягом, за часом, упорядкування в просторі.

• Асоціації— встановлення зв'язків за подібністю, суміжністю або протилежністю.

 

Золоте правило гарного запам'ятовування — інтелектуальна робота з матеріалом. Методи активного запам'ятовування містять у собі інтелектуальну роботу з текстом. Розглянемо деякі з них. Ви одержите пам'ятки для організації своєї роботи, які зможете використовувати вдома під час підготовки до занять у школі й до іспитів.

 

Метод ключових слів.

 

Що таке ключове слово? Це своєрідний вузол, що зв'язує інформацію, яка зберігається в пам'яті, з нашою безпосередньою свідомістю, й який дозволяє нам її відтворити. Для запам'ятовування будь-якої фрази досить виділити одне-два головних (ключових) слова й запам'ятати їх, після чого потрібно тільки їх згадати — так згадається вся фраза.

 

Цей метод можна застосовувати й при запам'ятовуванні більших за обсягом текстів, становлячи ланцюжок ключових слів, що випливають один за одним, які зв'язані між собою. Для цього текст, що запам'ятовується, поділяється на розділи. У кожному з розділів виокремлюються основні думки, для кожної з яких виділяється мінімальна кількість ключових слів: їх необхідно зв'язати між собою й запам'ятати. Таким чином, формується деякий каркас тексту, зміст і форму якого можна відтворити, відновлюючи в пам'яті ключові слова.

 

Метод повторення І. А. Корсакова (основні принципи)

 

1. Необхідно повторити інформацію протягом 20 секунд відразу після її сприйняття (імена, телефони, дати), тому що найбільша втрата інформації відбувається на першій стадії запам'ятовування, що відбувається безпосередньо за сприйняттям.

 

2. Проміжки часу між повтореннями інформації потрібно по можливості подовжувати. Припустімо, якщо на підготовку дається сім днів, а матеріал вимагає не менш п'яти повторень, то робота може бути побудована так:

 

1-й день — 2 повторення;

2-й день — 1 повторення;

3-й день — без повторень;

4-й день — 1 повторення;

5-й день — без повторень;

6-й день — без повторень;

7-й день — 1 повторення.

 

3. Кількість повторень повинна обиратися з деяким запасом. Варто дотримуватися простого правила: число повторень має бути таким, щоб протягом необхідного часу інформація не зникала.
Якщо ви хочете запам'ятати інформацію тільки на кілька днів, то після безпосереднього її сприйняття рекомендуємо повторити матеріал спочатку через 15—20 хвилин, потім через 8—9 годин. І ще раз через 24 години.

 

Комплексний навчальний метод

 

Велику кількість інформації можна запам'ятати за допомогою часткового навчального методу, за якого повторюється речення за реченням, віршований рядок за рядком.

 

Однак при частковому навчальному методі інформація дробиться й виривається зі свого контексту, що ускладнює виконання й призводить до збільшення числа повторень. На відміну від цього при комплексному навчальному методі вся інформація, наприклад текст, запам'ятовується цілком, а потім як одне ціле повторюється. Взаємозв'язки між окремими частинами сприймаються швидше й ґрунтовніше, а обов'язкова кількість повторень скорочується. Тому там, де це можливо, використовуйте комплексний навчальний метод. Під час роботи з великим обсягом матеріалу важко добре запам'ятати текст як одне ціле. У такому випадку розбийте текст на достатньо великі розділи, об'єднані однією темою. Під час першого відтворення повторюється вже вивчена частина й вивчається друга. Під час другого — повторюються перші частини й заучується наступна тощо.

 

Зубріння

 

Інколи якийсь матеріал зовсім не запам'ятовується! У цьому випадку можна вдатися до банального зубріння. Звичайно, багато так не вивчиш, але цей спосіб можна застосовувати в крайньому разі. У цього способу запам'ятовування матеріалу теж є свої правила.

 

Яка процедура зубріння?

 

• повторити про себе або вголос те, що потрібно запам'ятати;

• повторити через 1 секунду, через 2 секунди, через 4 секунди;

• повторити, зачекавши 10 хвилин;

• для перекладу матеріалу в довгострокову пам'ять повторити його через 2—3 години;

• повторити через 2 дні, через 5 днів (для закріплення в довгостроковій пам'яті).

 

Прийоми зорової пам'яті

 

1. Подумки уявімо предмет, який ми хочемо запам'ятати. Розфарбуємо його у своїй уяві незвичайним кольором або уявімо його величезного розміру, повернімо й розглянемо предмет з різних боків. Важко забути його після таких дій, чи не правда? (При запам'ятовуванні якого матеріалу можна скористатися цим прийомом?)

 

2. Візуалізація в чистому вигляді. Для запам'ятовування коротких чисел цілком достатньо створити їх зоровий образ. Уявіть собі, що число, яке вам необхідно запам'ятати, написано великим червоним шрифтом на білій стіні або горить неоновими цифрами на тлі чорного неба. Змусьте цей напис блимати не менш 15 секунд у вашій уяві. Повторюючи число вголос, ви ще більше полегшите його запам'ятовування.

 

Коди

 

Деяким з нас при запам'ятовуванні числової інформації допомагають опори, або коди. До них можна віднести:

 

1. Вербальний код

Люди з переважно вербальною (словесною, слуховою) пам'яттю сприйнятливіші до звукової сторони слова. їм може виявитися корисним запам'ятовування переліку приблизно такого типу: нуль — моль, один — блондин, три — осетри, чотири — чорти в тирі, шість — вість, сім — сім'я, вісім — осінь, дев'ять — діва, десять — деспот.

 

2. Візуальний (зоровий) код

Він може бути таким: нуль — коло або овал, один — стовп (свічка, кіл), два — близнюки (пара черевиків), три — трикутники (триколісний велосипед), чотири — квадрати (4 лапи тварини), п'ять — пальці руки, шість — шестифанна гральна кістка, сім — свічник на сім свічок, вісім — піщані годинники, дев'ять — равлик (вушна раковина), десять — пальці обох рук, одинадцять — футбольна команда, дванадцять — годинникова стрілка опівдні.

 

3. Кодування інформації за зоровою подібністю

У цій системі цифра асоціюється з якою-небудь буквою за зовнішньою подібністю з нею: 0 = О, 1 = Т або Г (головний елемент — вертикальна паличка), 2 = П (буква на двох ніжках), 3 = 3, 4 = Ч, 5 = Б, 6 = С, 7 = У, 8 = В, 9 = Р.

Щоб запам'ятати число, потрібно перетворити цифри в букви, а з них будуть починатися слова, з яких ми складемо легко фразу, що запам'ятовується.

Основні правила та прийоми запам'ятовування матеріалу.

зміст

 

Основні правила та прийоми запам'ятовування матеріалу

 

Закон осмислення: чим глибше ми осмислюємо, розуміємо те, що запам'ятовується, тим краще воно зберігається у пам'яті. При цьому дуже важливо знати прийоми змістового опрацювання інформації: визначення логіки матеріалу, поділ його на окремі частини, виокремлення головного і другорядного тощо.

 

Закон інтересу: цікаве легко запам'ятовується, оскільки для цього ми не докладаємо певних зусиль.

 

Закон установки:

 

а) установка на запам'ятовування за часом: запам'ятовування стає продуктивнішим, якщо людина ставить за мету запам'ятати матеріал на тривалий час;

б) установка на сприйняття матеріалу за змістом: у матеріалі ми насамперед сприймаємо те, що сподіваємось у ньому знайти.

 

Закон підсилення першого враження: чим яскравіше перше враження від того, що слід запам'ятати, тим міцнішим буде запам'ятовування. Перше враження можна підсилити раціонально й емоційно. При раціональному підсиленні слід спрямовувати інформацію за кількома каналами: записати, намалювати, проговорити, проспівати, обговорити інформацію, особливо з тими, хто має щодо неї інше бачення. При емоційному підсиленні слід викликати максимум емоцій, пов'язаних з інформацією, що запам'ятовується.

 

Закон контексту: інформація краще запам'ятовується та відтворюється, якщо співвіднести її з іншими одночасними враженнями. Контекст, в якому відбувається якась подія (міститься інформація) інколи краще запам'ятовується, ніж сама подія, а оскільки схожа інформація зберігається у пам'яті поряд, то асоціації, які виникають у контексті, допоможуть згадати необхідне.
Закон обсягу знань: чим більше знань з певної теми, тим краще запам'ятовується нове.

 

Закон оптимальної довжини ряду, що запам'ятовується: чим більшу довжину має ряд інформації, що запам'ятовується, порівняно з обсягом короткотривалої пам'яті, тим гірше він запам'ятовується. Отже, для кращого запам'ятовування необхідно, щоб кількість стимулів, що постають перед особистістю (в інформації, яка поєднується), дорівнювала або ж не набагато перевищувала середній обсяг короткочасної пам'яті: 7 ± 2 (закон Міллера).

 

Закон гальмування: будь-яке подальше запам'ятовування гальмує попереднє. Виходячи з цього, не слід намагатися запам'ятати матеріал подібний, близький до того, який нещодавно завчався. Наприклад, не доцільно запам'ятовувати матеріал з фізики після математики, з літератури після історії. Для того, щоб будь-яка інформація краще запам'яталась, вона повинна "відстоятися".
Закон краю: краще запам'ятовується те, що стоїть (написане) па початку або наприкінці інформаційного ряду, гірше — те, що всередині ряду.

 

Закон повторення: повторення сприяє кращому запам'ятовуванню. Г. Еббінгауз установив, що більша частина того, що запам'ятовується, "губиться" відразу після запам'ятовування, а з плином часу забувається значно менша кількість інформації.

 

Для того, щоб краще і надовго щось запам'ятати, необхідно використовувати не менше п'яти повторень: перше повторення необхідно зробити зразу ж після запам'ятовування, друге — через 20—ЗО хвилин, третє — через 8—9 годин, четверте — через добу (24 години), п'яте — через 2—3 тижні.

 

Профілактикою забування є і такі дії, як:

 

— повторення засвоєної інформації за розділами та структурними смисловими частинами;

— запам'ятовування нової інформації у поєднанні з минулою (у новому її трактуванні);

— використання студентами під час повторення матеріалу прийомів активізації розумової діяльності;

— використання різноманітних видів самостійної роботи для повторення і поглиблення необхідної інформації, її творчого застосування;

— використання засвоєної інформації в професійній чи квазіпрофесійній діяльності;

— постійне поповнення багажу знань, удосконалення практичних навичок і вмінь тощо;

— активізація пам'яті, мислення, уяви під час повторення, використання при цьому різноманітних розумових операцій (зіставлення, аналогії, порівняння, аналізу, синтезу, класифікації тощо).

 

зміст

 

Правила вдосконалення методики читання

 

Правила вдосконалення методики читання.

 

1. При перегляді і читанні тексту думайте про те, яку інформацію ви хочете отримати.

2. Перегляньте назви глав, розділів, короткий зміст і передмову книги.

3. Зверніть увагу на вступні і заключні фрази, а також на ключові слова.

4. Не затримуйтеся на примітках, частинах тексту написаних дрібним шрифтом.

5. Довідкові тексти, статті в газетах і журналах найважливішу інформацію містять на початку.

6. У коментарях і висловлюваннях авторів важлива інформація знаходиться в останніх пропозиціях.

7. Спеціальні статті містять у введенні опис проблеми, в основній частині розробку шляхи її вирішення, у висновку підсумки або погляд у майбутнє.

8. Обробляйте текст різного роду позначками.

зміст