Олександр Олесь – поет-лірик, якого Україна чекала ще з часів Т. Шевченка. Йому не довелося завойовувати своєї поетичної слави – вона прийшла до нього одразу після виходу його першої збірки поезій. На початку ХХ століття О. Олесь без перебільшення був королем української поезії.

О слово! Будь мечем моїм! Ні, сонцем стань! Вгорі спинися. Осяй мій край і розлетися Дощами судними над ним. Олександр Олесь

Волонтер у перекладі з англійської мови означає добровільний помічник. Це люди, які безоплатно працюють скрізь, де потрібна їхня допомога: у дитячих будинках, притулках, школах-інтернатах, будинках престарілих і на війні. Це не робота, а справжнє покликання.

День Збройних Сил України – важливе свято для усіх українців. 6 грудня його відзначають мужні військовослужбовці та військовослужбовиці. Професійне свято встановили у 1993 році.

День української хустки неофіційне свято, яке почали відзначати лише з 2019 року з ініціативи групи громадських діячів, акторів та успішних жінок України. Започатковане свято з метою, аби об’єднати жінок різного фаху, віку та національності для збереження українських традицій. Адже з давніх-давен в українських сім’ях оберегом, символом любові й злагоди слугувала саме хустка.

Права людини є найважливішим питанням внутрішньої та зовнішньої політики всіх світових держав. Забезпечення прав і свобод людини, їх практична реалізація є критерієм, за яким оцінюється рівень демократичного розвитку будь-якої держави і суспільства в цілому.

Це соціальна спроможність людини вільно діяти, самостійно обирати вид та міру своєї поведінки з метою задоволення своїх різнобічних матеріальних та духовних потреб шляхом користування певними соціальними благами в межах, визначених законодавчими актами.

Пів століття його життя — це реформи, які визначили розвиток українського суспільства на віки вперед. Свою кар’єру він почав як воїн, а закінчив як церковник. Очевидно, Петро Могила розумів, що подвиги на релігійному полі далекосяжніші. Тому він легалізував і реформував Православну церкву.

Успішно розвивав книгодрукування й освіту. Заснував Києво-Могилянську академію. Помер у статусі митрополита Київського, Галицького і Всієї Руси. І запам’ятався як діяч, що прагнув зробити Київ "другим Єрусалимом". М. Семенченко.

1872 рік. Блискуча постать тогочасного літературного світу — популярна й затребувана на своїй батьківщині письменниця, головна редакторка журналу «Переклади найкращих іноземних письменників» (рос. Переводы лучших иностранных писателей), близька подруга Жуля Верна, Івана Турґєнєва та видавця П’єра-Жуля Етцеля й селебріті літературних салонів Європи – вирішує, що настав час для кардинальних змін.

Марія Вілінська, ширше знана за своїм псевдо Марко Вовчок, воднораз пориває зі столичним життям у Санкт-Петербурзі й переїжджає в провінцію, в невеликий маєток своїх знайомих у Тверській губернії, щоби почати життя з нуля. Втім, це наслідок не лише свідомого вибору, а й непереборних обставин, давніх помилок і злопам’ятності старих ворогів… Це міг би бути непоганий зачин для голлівудського фільму, проте це реальний епізод із біографії української письменниці, перекладачки та однієї з ключових для українського літературного середовища другої половини XIX століття.

Таких історій — яскравих, непересічних і з неабияким серіальним потенціалом — у житті Марії Вілінської не бракувало. Проте, окрім насиченої життєвої й любовної історії, ця жінка, яку кликали спершу «вовчком», а затим «мовчущим божеством» і «нерозгаданим сфінксом», лишила по собі не менш непересічний масив текстів, що став фундаментом української жіночої літературної традиції й уперше в українській літературі підняв теми жіночої емансипації й свободи.

Різдво — одне з найголовніших свят у християнській релігії. Вважається, що Ісус Христос народився на благо людства. Ця подія символізує повернення світу до духовності й чистоти, адже народився Спаситель у часи, коли панували ненависть, жадібність та лицемірство. Свято пов’язане з найтеплішими почуттями у серцях людей — родини збираються разом, діти й дорослі отримують подарунки, бо Різдво — час дарувати й ділитися.

Різдво — одне з найголовніших свят у християнській релігії. Вважається, що Ісус Христос народився на благо людства. Ця подія символізує повернення світу до духовності й чистоти, адже народився Спаситель у часи, коли панували ненависть, жадібність та лицемірство. Свято пов’язане з найтеплішими почуттями у серцях людей — родини збираються разом, діти й дорослі отримують подарунки, бо Різдво — час дарувати й ділитися.

Василь Стус – поет, мислитель, правозахисник, чиє ім’я стало синонімом незламності волі людини, яка реалізує себе в будь-яких умовах.

Непримиренність до свавілля і незламність сили духу зробили Стусове ім’я знаковим для всіх дисидентів СРСР і абсолютним втіленням національної гідності.

Упродовж тривалого часу вилучена з літературного життя, сьогодні поезія Василя Стуса повертається до читачів, її публікують газети й журнали, народжуються пісні на вірші поета, його твори входять до сценічних вистав. Його творчість є помітним явищем української та світової літератури.

Жанна д'Арк, біографія якої була насичена подіями та звершеннями, змогла за своє коротке життя стати полководцем, який переломив хід Столітньої війни. Здобула перемогу у битві з Англією, тим самим піднявши Францію як державу. Її головним діянням стало звільнення Орлеана від англійської армії, внаслідок чого її назвали Орлеанською дівою.

Народилася Жанна д'Арк 6 січня 1412 року (але в деяких джерелах є відомості про те, що вона народилася в 1408 або в 1409). Дівчина росла в забезпеченій сім'ї і з дитинства була впевнена у своєму призначенні.

У січні християни святкують Тетянин день ‒ одне із найшанованіших зимових свят. Присвячене воно великомучениці Тетяні, яка віддала життя за віру.

Також цього дня святкують День студента, бо Тетяна була покровителькою студентства. Відзначають ці свята 12 січня.

Свята Тетяна жила в Римі в епоху зародження християнства. Із дитинства вона вірила в Бога і хотіла присвятити життя служінню йому.

День Соборності України – свято, яке відзначає наша держава щороку 22 січня в день проголошення Злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки.

Соборність втілює у собі безапеляційну необхідність територіальної єдності та об’єднує ідеї неподільності і незалежності української землі. Соборність як державотворницька ідея та патріотичне переконання почала формуватися після об'єднання давньоруських земель навколо князівського престолу в Києві. Саме цю ідею мали за вектор українські гетьмани Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Пилип Орлик.

Особливо гостро питання соборності та неподільності постало у XVIII — початку XX століття, коли тогочасна Україна була поділена між Польщею, Московією, Румунією та Австро-Угорщиною, ця ідея знайшла своє відображення у працях найкращих вітчизняних мислителів, оскільки для боротьби за свої національні інтереси Україні була вкрай важливою територіальна єдність.

Щороку 29 січня в Україні вшановують пам’ять героїв битви під Крутами. Цей день є одним із найтрагічніших і водночас найвідомішим в історії країни.

У січні 1918 року Українська центральна Рада видала ІV Універсал, у якому проголосила Українську Народну Республіку незалежною від Росії. Більшовиків таке рішення неабияк роздратувало і вони почали наступ на українські території, частина з яких вже була захоплена. Але головною мішенню залишався Київ. З грудня 1917 року загін Першої Київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького обороняв Бахмач, оскільки станція була важливим залізничним вузлом на кордоні. 27 січня до них надійшло підкріплення з Києва – перша сотня новоствореного студентського куреня, до складу якого увійшли студенти Українського народного університету, Київського університету Святого Володимира (зараз ім. Шевченка) і гімназисти старших класів.

28 січня у місті Бахмач дві більшовицькі армії об’єдналися у чотиритисячне військо і почали наступ. Наступного дня протистояти їм вирушив загін українських захисників. Юнаки під командуванням Аверкія Гончаренка фактично йшли на неминучу смерть, адже більшість з них не мали військової підготовки. Озброєні вони були лише 16 кулеметами та гарматою. Водночас у більшовиків були бронепоїзд і артилерія. Історичний бій почався 29 січня 1918 року між Ніжином і Бахмачем на Чернігівщині. Українські війська зайняли оборону біля станції Крути. Близько 300 бійців Студентського куреня, 250 Першої української військової школи відбивали атаку армії більшовиків.

«Є. Маланюк із найвидатнішого поета української еміграції перетворився на класика української літератури ХХ ст., його поезія – не лише крик зболеного серця, а ще і гарт, очисний вогонь, через який проходить наш народ на нелегкому шляху до своєї державності й духовності». М. Ільницький

Євген Павлович Гребінка – герой свого часу. Талановитий письменник, поет, відомий, як прекрасний байкар. Видавець, з легкої руки якої виходив Шевченків «Кобзар». Меценат, котрий спонсорував відкриття училища на батьківщині. Та просто українець, котрий був закоханий в літературу.

Євген Павлович прожив коротке життя - всього 36 років. Та за недовгий вік він встиг зробити собі ім’я і в українській, і в російській літературі, створивши поетичні та прозаїчні шедеври. Впродовж 1830-х – 1840-х років Є. Гребінка, разом із Г. Квіткою-Основ’яненком, М. Костомаровим, А. Метлинським, М. Шашкевичем, був ключовою постаттю українського національного відродження.

Щороку, 6 лютого, відзначається Міжнародний день бармена, аби вшанувати одну з найдавніших професій світу. Цього дня у барах, ресторанах, кав’ярнях влаштовуються різноманітні заходи, аби підкреслити значимість тих людей, які щодня готують нам класні напої.

Бармени — це не просто міксологи, а обличчя бару і перша контактна особа для багатьох клієнтів. Вони вислуховують побажання клієнтів, дають рекомендації та створюють напої на замовлення, які відповідають їхнім індивідуальним смакам. Завдяки глибоким знанням про інгредієнти, технології та обладнання, бармени здатні перетворити простий процес приготування напою на справжнє мистецтво.

Щороку 19 лютого українці відзначають День Державного Герба. Саме цього дня 1992 року Верховна Рада затвердила своєю постановою Державний Герб незалежної України. Ним став золотий Тризуб на синьому щиті – національний символ українців часів визвольних змагань XX століття, який має статус малого герба та є головним елементом майбутнього великого герба.

Малий Державний герб – один із державних символів України нарівні з Конституцією, прапором і гімном. Зображення герба розміщується на печатках органів державної влади і державного управління, грошових знаках та знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках державних установ. Тризуб є стародавнім символом, який зустрічався на нашій території з найдавніших часів. Його найдревніше зображення, знайдене археологами, датується X століттям. Зображення тризуба археологи знаходять на монетах, посуді, печатках, якими скріплювалися  міжнародні договори, укладені Київською Руссю. Саме тризуб став спадкоємним геральдичним знаком для нащадків князя Володимира Великого. Сам же князь київський Володимир Святославович карбував його на монетах, де з одного боку зображувався портрет володаря, а з іншого – тризуб. Традиція використання тризуба як герба веде свій початок із 1918 року, коли він став державним гербом Української Народної Республіки.

20 лютого в Україні щорічно відзначають День Героїв Небесної Сотні згідно з Указом Президента від 11 лютого 2015 року «Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні». Цього дня вшановуємо пам’ять про тих громадян, завдяки яким змінено перебіг історії нашої держави. Більшість із них віддали своє життя під час подій Революції Гідності (листопад 2013 року – лютий 2014 року), інші загинули пізніше – у березні та квітні 2014 року, захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права та свободи людини, європейське майбутнє України.

День Героїв Небесної Сотні покликаний увічнити людську, громадянську і національну відвагу та самовідданість, силу духу і стійкість громадян, завдяки яким змінено хід історії нашої держави, гідно вшанувати подвиг загиблих за ідеали демократії, права і свободи людини, європейське майбутнє України. Пам’ять про подвиг Небесної Сотні вшановується під гаслом "Вдячні за свободу!"

Кожного року 21 лютого увесь світ відзначає Міжнародний день рідної мови. Це свято досить молоде. Воно було запроваджено у листопаді 1999 року згідно тридцятої сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності. Історія свята, на жаль, має трагічний початок.

21 лютого 1952 року у Бангладеш (Східний Пакистан) пакистанська влада жорстоко придушила демонстрацію людей, які виражали свій протест проти урядової заборони на використання в країні своєї рідної — бенгальської, мови. Відтоді кожного року Бангладеш відзначає день полеглих за рідну мову. Саме за пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови. А починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначаємо і ми, українці.

Мова — це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат кількатисячолітньої еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу. Мова функціонує і розвивається тільки в людському суспільстві. Це найважливіший засіб спілкування людей і пізнання світу, передачі досвіду з покоління в покоління. Головні функції, що виконує мова — комунікативна, мислеоформлююча, пізнавальна, емоційна, виражальна тощо.

25 лютого 1871 року родина відомої письменниці Олени Косач (Олени Пчілки) та правника Петра Косача поповнилася ще одним обдарованим членом сім’ї – дівчинкою Ларисою, яка пізніше візьме псевдонім Леся Українка і стане одним із символів української національної ідеї та культури.

Леся Українка росла надзвичайно обдарованою дитиною. Уже в чотири роки вона навчилася читати, у дев’ять – написала перший вірш Надія, у 13 – вперше опублікувала свої поезії під псевдонімом. Про обдарованість дівчини свідчило і те, що у 14 років вона видала свою першу поему Русалка і два переклади повістей Гоголя, а у 19 написала підручник Стародавня історія східних народів.

Однак Леся Українка була не тільки письменницею та поетесою, а ще й перекладачем. Вона знала понад 10 мов: українську, французьку, німецьку, англійську, польську, російську, італійську, грузинську, латину та давньогрецьку. А ще у поетеси був неабиякий талант до малювання і музики, зокрема гри на фортепіано.

Але її життя різко змінила хвороба. У 12 років дівчинці діагностували туберкульоз кісток. Їй прооперували ліву руку, через що довелося відмовитися від музичної кар’єри. Відтоді все життя Леся Українка була вимушена лікуватися і часто переїжджати у місця, які сповільнювали розвиток хвороби. Ними були Єгипет, Італія, Крим і Грузія. Своє життя Леся Українка зв’язала з Климентом Квіткою, з яким познайомилася на зібранні літературно-артистичного гуртка Київського університету. Вони одружилися, коли поетесі було 36 років. А вже за шість років Климент Квітка став вдівцем. Лесі Українки не стало у віці 42 років. Вона померла в Грузії, поховали її на Байковому кладовищі в Києві.